Сценарій свята «Вишиванка моя, вишиванка»

Музично-хореографічна композиція «Ласкаво просимо!» ( танець під пісню Оксани Білозір).

( «Ласкаво просимо!», танець)

Ведучий 1.Ось таким сьогодні незвичайним було наше запрошення на парад Вишиванок.Доброго дня шановні вчителі та учні нашої школиВічна пісня барв і кольорів,

Неповторна музика натхнення!

Шепіт трав і шелест яворів,

І дзвінкі турботи сьогодення.

Хрестиком покладено в рядки,

Поспліталось, блиснуло веселкою

Ніжність материнської руки,

Ведучий 2. Пісні ще весільної, веселої.

Дух народу в колір заплете,

Проросте і піснею, і цвітом.

А над світом, гляньте, а над світом

Українська вишивка цвіте!

Ведучий 2. Сьогодні нас усіх згуртувала любов до рідної землі, повага до історії та культури нашого народу, до традицій і духовних надбань.

Ведучий 1. Упродовж сьогоднішнього дня ми ще раз довели, що ми справжні українці, що гідні нащадки наших славетних пращурів, що свято бережемо духовну спадщину наших прадідів. Саме тому наш парад присвячено українській вишиванці.

Ведучий 2. Ми живемо з вами в Україні, чудовому й благодатному краї. У нас чарівна природа, казкові ліси й загадкові поля, безмежні степи, сині моря, повноводні ріки, цілющі джерела, родючі ґрунти – це наша матінка Земля. Вона жива, вона промовляє до нас живими квітами, повіває прохолодою легкого вітру, співає нам щирі пісні про свою любов до людей, шепоче ніжні слова… Вона жива!

Ведучий 1. І з давніх-давен наші предки знали про це й глибоко шанували ясне Сонце, живу Землю, рідну Матір, святу Берегиню, вічне Дерево життя. Адже це все, без чого вони не уявляли свого буття, і тому ставились з глибокою пошаною до них, як до могутніх і святих першооснов усього сущого.

Ведучий 2. Люди любили й шанували все це та вірили, що без цього не було б самого життя, тому складали казки та легенди, повір’я та думи. І, найголовніше, свою любов наші предки висловлювали в чарівних природних візерунках, якими прикрашали свій одяг, взуття, помешкання, бо здавна в благородній душі українця жила краса й любов до всього земного.

Ведучий 1. Україна – це чарівний і благодатний край, і в ній із сивої давнини живе мудрий і добрий, творчий і натхненний народ.

Ведучий 2. Саме тому, мабуть, наш народ і подарував світові неповторну українську вишивку, за якою нас упізнають в різних куточках світу.

Ведучий 2. Про вишиту з великою материнською любов’ю сорочку й співається в пісні, яку ви зараз і почуєте.

(пісня «А сорочка мамина»)

Ведучий 1.Вишивання – це давнє заняття людей в Україні, йому тисячі років! Люди вишивали чарівні рушники, які дарували потім своїм дітям у далеку й щасливу дорогу. На барвистих вишитих рушниках у нас підносять дорогим гостям хліб, як найбільшу й найдорожчу святиню, бо хліб – це саме життя. Прикрашали рушниками домівку й вони оберігали її від злих духів; вивішували рушники над образами та над світлинами дорогих людей; над вікнами та над дверима, щоб у хаті панували мир і злагода, затишок і спокій.

( «Пісня про рушник»)

Ведучий 2. Але найкращим оберегом була вишита сорочка, бо вона захищала не тільки тіло від хвороб, але й душу від злих духів. Традиційно в Україні сорочку вишивала мати для сина чи доньки, вкладаючи у цей виріб свою любов, думи, мрії і світлі надії, щоб ішли сини в складну дорогу життя з маминим благословенням сміливими й сильними, мужніми й відважними, справжніми українцями.

Ведучий 2. А зараз знову пролунає українська пісня

(пісня «Україна-вишиванка»).

1 Вдягни, дитино, рідну вишиванку

І українцем йди у білий світ.

Дивуйся світу в росянім серпанку

Й люби цю землю вже з дитячих літ

А щире й рідне українське слово

Ти гордо через все життя неси.

2.Живи активно, гідно, веселково

І милостиню в ката не проси.

Вдягни, дитино, рідну вишиванку

І з чистим серцем в білий світ іди.

Вона зігріє сонцем на світанку

І оберегом стане від біди.

Ведучий 1.І знову наші красуні-дівчата продемонструють вишиті сорочки, на яких кожен візерунок – це певний символ, що має в собі велику енергетику та є справжнім оберегом.

Ведучий 2. Ви можете побачити вишукані геометричні та рослинні мотиви. У різних регіонах України візерунки та кольори відрізнялись, але разом із тим можна спостерігати передовсім однокореневість, спорідненість символіки всієї України, єдність світосприйняття, що втілилася у магічних узорах-оберегах.

Ведучий 1. А для вас знову лунає українська пісня, що завжди була неодмінною супутницею вишивання дівчиною свого посагу.

( пісня «Моя сорочка вишиванка»)

Ведучий 2. Дарино, а скажи, що ти знаєш про кольори на українських вишиванках, адже вони теж мали певне значення?

Ведучий 1.Так, червоний колір – то кохання, то радість і багатство, добробут і злагода, чорний – то розлука, смуток, журба, туга, блакитний – це усвідомлення того, що всі люди – частина природи, білий колір - це чистота душі, одвічне людське прагнення до високого й світлого.

Ведучий 1. А нам хочеться знову звернутися до цілющого джерела української пісні, яку ми присвячуємо всім рідним матусям, що не тільки вишивали з великою любов’ю сорочки своїм дітям, а й молилися за них, за їхню щасливу долю.

Ведучий 2. Ось чомувід материнських рук, серця, відбатьківської хати,від вишитих сорочок та рушників, від посаджених матусею квітів йде така дивовижна, світла енергетика.

( пісня «Наша родина»)

3. Дороге, миле серцю, святкове й буденне,

Й вишиванка, що в спадок дісталась мені.

Я до серця горну оберіг полотняний,

Бо у ньому минуле й доля моя.

4.Прохолодний од вітру, од поля духмяний,

В ньому мамине серце і спів солов’я.

Вишиванко моя, я з тобою повсюди,

У хвилини щасливі і в миті круті

Українцем іду й пізнають мене люди.

5.Ну, а я славлю мамині руки святі,

Що з любов’ю сорочку мені вишивали,

Додавали у неї і світла, й тепла,

Щиру пісню і думу у виріб вкладали,

Щоб щаслива в дітей їхня доля була.

6.Не цурайтесь традицій своїх, добрі люди,

Оберегів святих, що живуть у віках.

Бо без них українців із нас вже не буде,

Як і квітів зимою у білих полях.

Ведучий 1.

Вдягни, дитино, рідну вишиванку

І з чистим серцем в білий світ іди.

Вона зігріє сонцем на світанку

І оберегом стане від біди.

Ведучий 2. І донечці мати вишивала сорочечку, але до того часу, поки дівчинка вже підросла й сама навчилася уміло вишивати. А вчилися дівчатка вишивати з раннього дитинства, щоб стати майстринею. А як навчилися, то кожна собі вишивала та так майстерно, щоб сорочка була найкращою, якої нема ні в кого, проявляли свою фантазію, творчість, видумку, старання…

Ведучий 1. Крім того, вишивання, як національна традиція, сприяла формуванню у дівчат і жінок терпіння, наполегливості, відчуття краси, бажання творити добро, дбати про дорогих і милих серцю людей. Що й казати, адже дівчина мусила вишити милому-судженому сорочку, хустинку, рушники – це було найкращим показником її працьовитості і таланту, її смаку. То ж кожна дівчина вишивала свій неповторний узор, який відрізнявся від усіх інших і виражав настрій і думки, її ставлення до людей, до природи і краси навколишнього світу. В цьому була закладена глибока народна філософія.

( пісня « Бабусина вишиванка»))

7.Моя вишиванка

Я встану рано-вранці, на світанку,

Як спалахне на квіточці роса.

Вдягну найкращу в світі вишиванку

І оживе, засвітиться краса

В промінні сонця. І моя сорочка

У рунах, в квітах зразу оживе…

З чарівних квітів я сплету віночка

Й над світом щира пісня попливе.

Сорочка, що матуся вишивала,

Сердечко гріє, душу веселить.

Бо ж мама щастя-долю закликала.

Цей оберіг в житті нас захистить.

Ведучий 1. От і сьогодні, уже в 21 столітті, народна традиція не зникає, а набирає обертів, популярності, стає актуальною й підсилюється сучасними формами одягу, новими візерунками, взятими людьми все з тої живої Землі-матінки, з рідної природи. Народу дуже близькі і дорогі давні традиції, милі серцю вишиті рушники, доріжки, серветки, подушечки, наволочки, килими, скатертини й штори, якими часто прикрашають оселі. То ж кожна хата відрізняється своєю самобутністю, власним баченням краси й затишку.

Ведучий 2. І коли все це вишите власними руками з любов’ю і добром, то в домі панує затишок, любов, хороша і благодатна аура. Та й сорочка-вишиванка сьогодні стала модною, її вдягають на свято і в будень, від малих дітей до людей поважного віку.

8А я іду по світу в вишиванці

Встає над світом щире сонце вранці

І землю гріє променем ясним.

А я іду по світу в вишиванці.

Я – українець! І горджуся цим.

В нас обереги вишивають здавна.

Така традиція в народі прижилась.

Вона прадавня, вічна й дуже славна.

В культурі й до сьогодні збереглась.

Ані вікам, ні моді не здолати…

Вона в людському серці і в душі.

У ній любові, мрій, надій багато

І ти традиції забути не спіши.

Ведучий 1. І ожили наші традиції національної вишивки саме зараз. Так сталося, що прийшла в нашу країну війна. Пішли кращі сини нашого народу захищати рідну землю. Вирушаючи з дому, взяли хлопці із собою вишиті сорочки та обереги.

Ведучий 2. І волонтери почали хлопцям привозити з усіх куточків країни зігріті любов’ю й вдячністю вишиті обереги.

9.Учіться вишивати

Учись, дитино, гарно вишивати –

Це творчість і поезія душі.

У вишивці закладено багато…

Від неї відцуратись не спіши.

У ній краса,билина, дума й казка,

В ній подих вітру, шепіт квітів й трав,

Любов, турбота, ніжність мами, ласка,

Чарівність й диво сонячних заграв.

Учись, дитино, гарно вишивати,

У вишиваночку вдягнеш колись дитя

І будеш колискової співати.

Усе повториться, таке воно – життя.

10Якщо людина хоче вишивати,

Знайдеться в неї голка, нитка, час…

Зуміє всі відтінки підібрати,

Й шедеври вийдуть з-під руки не раз.

Якщо людина хоче вишивати,

Побачить в цьому радість і красу.

І по узорах буде мандрувати,

І вишиє на квіточці росу,

І створить диво, первозданну казку,

Їй усміхнеться сонечко в вікні,

Бо відіб’ється і любов, і ласка

У хрестиках на білім полотні.

Ведучий 1. Наше свято добігло кінця. Ми бажаємо вам миру, злагоди, добра, щастя, достатку!

Ведучий 2. Хай вишиті українські рушники, сорочки, скатертини, ікони, картини стануть оберегами у ваших оселях!

( фінальна пісня « Українці»)